Головне меню
Головна сторінка
Новини
Статті
Форум
Сумська область в інтернеті
Пошук на сайті
Вебкамера міста Суми
На сайті
Зараз на сайті: 7 гостей
Наша контактна інформація
Image Адміністрація сайту  ICQ:616184468

E-mail: Ця адреса електронної пошти приховується від різних спамерських пошукових роботів. Щоб побачити її потрібно активувати Ява-скрипт.

Головна сторінка arrow Статті arrow Вона

Вона
Написав Карпенко Віталій   
09.05.2006

    Народження завжди пов’язане з болем, хто б не приходив у світ живих із далеких обріїв небуття. Навіть Смерть мабуть при народженні наважилась завдати болю Темряві, яка її породила. А що вже говорити про дрібних істот, які заплатили болем та страхом за право дарувати своїм нащадкам життя.
    Коли ж народилася Вона, лише згасаючий день з тихим стогоном губив останні промені сонця, а гори й пагорби відкидали тіні, що вже ставали зловісними в багряних відблисках надвечір’я.
    Мала й немічна була Вона, і нездоланний страх важким тягарем лягав на її плечі, не даючи змоги заявити про своє право на життя.
    Та ось уже зійшов місяць, освітив круглим, корявим ликом землю, потім заховався за клоччям пошматованих хмар, що переливалися каламутними кольорами у світлі темніючого неба, і знову звернув погляд на країну смертних і могили упокоєних у мирі. Поховалися у дальні схрони звірі дня та птахи світла, а нові, по-своєму прекрасні створіння заповнили ліси й долини.
    І виросла Вона. Обійняла світ м’якими, темними крильми кажанів-вампірів, посипала небо тьмяним блиском далеких зірок, зійшла на свій чорний трон під виття сповнених ненависті вовків. Ікла і пазури оголились, роздираючи плоть переляканих жертв, і, закривавлені, знову сховались.
    А Вона все росла. Ось уже холодне світло зірок заполонило неосяжне небо, ось уже сама Пітьма закипіла життям істот, що вийшли на нічне полювання, ось уже диким реготом приречених озвалися птахи – і це була її година, час, коли незнана Сила давала Їй життя.
    Здавалося, неспішним кроком пройшло не одне століття, здавалося, затих десь удалині застиглий час – але раптом посвітлів небокрай, осяяний сходячим сонцем; зникли нічні птахи, поховалися звірі. І охопив її жах. Перші судоми стрясли враз постаріле тіло, суглоби пройняв біль, підігнулися коліна, згорбилися плечі, потьмяніли колись ясні очі. Усі відразу покинули Її, і сила повільно, крапля по краплі витікала зі стомлених м’язів.
    Ніч помирала…
    А вже сходило сонце, вітаючи народження нового Дня.

 

 В СЛУЧАЕ ПЕРЕПЕЧАТКИ СТАТЬИ ССЫЛКА НА ИСТОЧНИК ОБЯЗАТЕЛЬНА.

 {moscomment}

 

Останє оновлення ( 09.05.2006 )
 
< Попередня   Наступна >

 
 
Copyright 2000 - 2005 Penat Labs. All rights reserved.   CSS Valid  |  XHTML Valid